МІФ ПРО ДИМ – Скульптури з диму від Соні Кеплер

На Стародавньому Сході вже оцінювали благотворний і захисний ефект ладану. Там розвинулася жвава торгівля пахощами та іншими пахощами, які в середні віки також стали відомі в Центральній Європі.

Один із найдавніших текстів людства, «Епос про Гільгамеша», розповідає про кадильниці, у чашах яких горіли ладан, мирра, кедрове дерево та солодка тростина. У Стародавньому Єгипті та Греції, де головну роль відігравав оракул, використовували спеціальні психоактивні речовини. Виробництво цих сумішей пахощів було зарезервовано для священиків і жриць у храмах.

Кажуть, що римляни та кельти використовували невеликі кадильниці, що містили запашну деревину та смоли, як могильний інвентар.

Звичаї, пов’язані з Rauhnächte, ймовірно, також сходять до ритуалу куріння. У період між Різдвом і 6 січня, Богоявленням, священики в переважно католицьких районах обкурювали ладаном домівки та стайні, традиція, яка збереглася й донині, особливо в альпійському регіоні.

Художниця Соня Кепплер, народжена в Пфорцгаймі в 1988 році, у своїй творчості має справу з міфом про дим та естетикою скульптури. Взаємодія нематеріального та матеріального, що постійно змінюється, лежить в основі всіх її, здавалося б, архаїчних димових скульптур.

У виборі форми та матеріалу – бронзи та кераміки – художник надихається традиційними кадильницями. Водночас вона розчиняє всі рамки та впізнавані посилання, щоб винайти нові, дивовижні, аморфно-чуттєві форми.